КИЇВ, 26 січня. (Ярослав Довгопол - УКРІНФОРМ ). Перспективи євроатлантичної інтеграції України залежатимуть від того, хто з двох головних кандидатів на пост президента отримає перемогу в другому турі. Таку позицію висловив голова Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Борис Тарасюк під час презентації в УКРІНФОРМі веб-сайту "ЄвроАтлантика".
"Що стосується Юлії Тимошенко - вона завжди дотримувалася тієї формули, яку навесні 2006 року висунув Президент Віктор Ющенко. Тоді він заявив, що питання про вступ України до НАТО має вирішуватися на загальнонаціональному референдумі", - зазначив Б.Тарасюк. Ця фраза, за словами депутата, звучала і в риториці Партії регіонів, та згодом потрапила до тексту Універсалу національної єдності від 4 серпня 2006 року. Її містили також усі концептуальні документи, в тому числі щодо створення парламентських коаліцій. Тож на всіх етапах Ю.Тимошенко, як один із засновників коаліції, підписувалася під цими формулюваннями, зазначив нардеп.Обговорюючи позицію лідера Партії регіонів, Борис Тарасюк зауважив, що в 2003 році його політична сила проголосувала закон щодо засад національної безпеки, який визначає чіткий курс на вступ України до НАТО і ЄС. До того ж, на початку 2004 року уряд Віктора Януковича висунув стратегію розвитку України до 2015 року, де йшлося про повноправне членство України в Альянсі вже у 2008 році. Натомість, як підкреслив Б.Тарасюк, під час президентської кампанії 2004 року В.Янукович різко змінив свої погляди й позиції. А його виступ як прем'єр-міністра України 14 вересня 2006 року перед Північноатлантичною Радою став, практично, відмовою Києва від ПДЧ.
Отже, на переконання голови парламентського комітету, цілком очевидно, що в разі перемоги обидва кандидати на президентських виборах не змінюватимуть своїх поглядів щодо євроатлантичних перспектив України. Власну позицію вони вже засвідчили впродовж останніх років політичного життя держави. Єдиною надією для прихильників євроатлантичного курсу залишається законодавча та нормативна база, яка закріплює за народом право вирішувати подальші перспективи держави в цьому напрямі.
