ЛЬВІВ, 14 лютого. (Нінель Кисілевська - УКРІНФОРМ). Місцем молодіжного паломництва в ці дні став райцентр Самбір на Львівщині. На свято закоханих сюди з`їжджаються не тільки ті, хто шукає собі пару, але й ті, хто готується до весілля, і ті, хто уже потрапив у солодкі пута Гіменея, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
Одні їдуть сюди просити зустрічі із любов`ю, інші - благословення на щасливий шлюб, треті - вимолювати мир та злагоду у сім`ї, радість материнства та батьківства. З усіма цими проханнями прочани звертаються до святого Валентина, мощі якого зберігаються у місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. І хоча у соборі не залишилося жодних архівних документів на підтвердження цьому - їх знищили після ліквідації в СРСР греко-католицької церкви, - це не зменшує віри людей. Силу святого Валентина і не розтрачене протягом століть його бажання оберігати трепетні почуття і сприяти їм, доводять численні свідчення. Їх передають з уст в уста прихожани, їх наводить під час проповідей та розмов з вірними настоятель храму. Так, особливого розголосу набрала історія кількарічної давнини. Віруючі із сусідньої Польщі, які дуже шанують святого Валентина і не оминають нагоди вклонитися його мощам, приїхали до Самбора туристичним автобусом. Серед пасажирів була й жінка похилого віку, яка спеціально приїхала, аби вблагати святого зберегти шлюб свого сина з невісткою. Вона довго молилася і ніяк не хотіла виходити з церкви. А коли повернулася додому, застала помирених дітей. Спочатку подумала, що вони домовилися не конфліктувати при ній, а потім довідалася, що примирення відбулося саме тоді, коли вона перебувала у храмі. Вдячна прочанка замовила у ювелірів золоте серце і привезла його в пам'ять і на подяку святому Валентину. Цей дар встановлено у церкві.
Почуєш таке - і віриш уже не розумом, а серцем. Коли ж все-таки виникає питання: яким чином мощі святого, похованого в Римі, опинилися в українській глибинці, вам розкажуть, що останки святого Валентина були передані храму 13 травня 1759 року згідно з вердиктом Понтифіка. Була й папська грамота з печатками, яка засвідчувала автентичність тлінних останків мученика, однак її теж було знищено.
Честі зберігати прах небожителя самбірчани удостоїлись тому, що святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. Коли його прах було піднято із землі на цвинтарі святої Прісцилли, Ватикан вирішив передати частину мощів у "підопічний" храм святого. Фрагмент черепа та кілька кісток закували у скляну раку та доправили в Галичину. З того часу реліквія зберігається у церкві. Але про це дізналися недавно: в часи тоталітарного режиму факт замовчувався. Та й саме свято закоханих прийшло в нашу державу разом із демократичними змінами. Тоді й розпочалося сюди масове паломництво.
Окремого богослужіння з нагоди цього дня в храмі не проводиться. Тут співають на його честь святого Валентина тропарі та виставляють раку на тетраподі, щоб миряни могли приступити до реліквії та попросити посередництва у своїх справах. Тут вона перебуватиме протягом тижня. У звичайні ж дні мощі знаходяться на бічному престолі Серця Христового при південній стіні храму. Через скло в труні видно частину черепа, окремі кістки та предмет, подібний до каменя. Вважають, що це камінь з гробу святого в Римі. Поруч лежить скляна капсула з миром, котре зібрали з мощів мученика. Кажуть, хто доторкнеться до скрині з мощами святого Валентина, той переживе велику любов і буде мати щасливу сім`ю.
Подібні паломництва закоханих до свого патрона відбуваються і в інших куточках світу. Адже частина нетлінних останків священика знаходиться у храмі святих Валентина і Севастьяна в Римі, у Болоньї, а також у деяких соборах Франції, у шотландському Глазго - в римо-католицькому костелі блаженного Джона Данса, є вони і в польському місті Познань.
