РІВНЕ, 20 серпня. /УКРІНФОРМ/. Починаючи з післявоєнних років, майже 140 священиків та монахів вийшло із двох сіл Іванівської сільради Корецького району. З них лише з Іванівки - понад 110. Це - при тому, що тут менше двох сотень дворів. Крім того, сорок іванівчанок стали матушками, одружившись із священнослужителями. Деякі семінаристи спеціально за дружинами в Іванівку приїжджають, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на рівненський тижневик "Провінційка".
У часи войовничого атеїзму ставлення місцевої влади до релігійної Іванівки було однозначне: ганьбить район. Діставалось за нього корецьким керівникам на всіх пленумах, активах, семінарах, нарадах в області та столиці. Не давали життя й тим, хто вирішував присвятити своє життя Богові. Втім, незважаючи на утиски, на нелегку стезю душпастирів ставали цілими родинами. Так, багато років служив у Божому храмі Іван Капітонюк. Батьківською стежкою пішли його сини Петро, Василь та Валерій, які після навчання в духовних семінаріях правлять у парафіях Рівненського району. У родині Миколи Мочульського (служить у Новому Корці) батюшкою став син, а донька прийняла чернечий постриг у далекому Єрусалимі. Священиками стали четверо братів Устименків.
Село Іванівка знаходиться між двома монастирями: Корецьким та Межиріцьким. Тож, багато хто вважає, що на вибір людей впливає саме це розташування. Інші кажуть, що цьому посприяли молитви старця Леонтія Грицана, який проповідував тут свого часу. Та як би там не було, факт залишається фактом: жодне село в Україні не може похвалитися таким рекордом!
Що цікаво, говорять іванівці, їхнє село завжди обходили серйозні стихійні лиха. Та й із злочинцями Бог милував.
Сільський бібліотекар Тетяна Мельничук, яка особиста вивчала історію Іванівки, зараз готує до друку книжку. Вона отримала на це благословення владики Варфоломія. А спонсорську підтримку на видання пообіцяли надати священики-вихідці з Іванівки.
