пʼятницю, 12 вересня 2008 р.

36 км пройшла горами під час повені 16-річна школярка, щоб подати документи для вступу в училище

ЧЕРНІВЦІ, 9 вересня. (УКРІНФОРМ - Ганна Данилюк). 36 кілометрів пройшла горами під час повені 16-річна школярка Женя Гаврилюк, щоб подати документи для вступу в Чернівецьке училище мистецтв ім. С.Воробкевича.
Негода, що зруйнувала більшу частину Буковини та Івано-Франківщини, почалася у п'ятницю, 25 липня, повідомляє УКРІНФОРМ. Саме у той день, вранці, мати з донькою сіли в автобус Яблуниця-Чернівці і вирушили в дорогу. Проте, вже через декілька кілометрів водій був змушений повернутися назад - трасу змило водою. За суботу і неділю ситуація ще більше ускладнилась. Черемош, який розділяє Яблуницю на дві частини, вийшов з берегів та зруйнував усі 5 кладок, що з'єднували обидві сторони села. Людей повністю відрізало від інших населених пунктів.
Понеділок був останнім днем здачі документів в училище. А в неділю ввечері дівчинка заявила: "Я піду через гори пішки"...
Батьки переконували доньку, що цього робити не треба, але вона не хотіла й слухати. Бачачи її рішучість, мама спакувала сумки. Взявши з собою лише змінний одяг та документи, вони о 7 ранку у понеділок вирушили в дорогу.
Долати в таку погоду, де все розмокло, слизьку гористу місцевість, було дуже небезпечно. У деяких місцях пересуватись доводилось ледь не повзком. Мати дуже переживала за доньку, яка має серйозні проблеми зі здоров'ям: у дитинстві перенесла 5 складних операцій на обидві ноги у Києві, будь-які фізичні навантаження для неї шкідливі. Коли сили покидали вже саму маму, та просила Женю: "Давай повернемось назад". Але дівчина категорично відмовлялась.
Женя встигла зателефонувати з мобільника у приймальну комісію і повідомити, що з Яблуниці добирається пішки. Це був останній дзвінок, далі обидва телефони розрядились, адже напередодні у селі три дні не було світла.
Ось у таких екстремальних умовах Тетяна Василівна та Женя Гаврилюки й подолали 36 кілометрів, пройшовши в обхід горами села Конятин, Довгопілля, Стебні, Шпетки, Усть-Путилу, Мариничі, Петраші, Підзахаричі. У Розтоках їх зустрів родич на машині, тож невдовзі мама з донькою вже були у Чернівцях.
У приймальній комісії дівчинку із Путильщини зустріли як справжню героїню. Після цього Євгенія на кілька днів засіла за книжки і невдовзі успішно склала вступні іспити. Викладач режисерських дисциплін училища Григорій Сорочан каже, що навіть якби дівчина слабо відповідала на екзаменах, її все одно прийняли б вчитися, зважаючи на уже відому обставину. Але Женя добре вчилась у школі. Викладач каже, що талант юної аматорки він та колеги помітили ще під час проведення обласного фестивалю театральних колективів "Буковинська весна-2008", де Женя з великим успіхом прочитала монолог та зіграла роль у спектаклі. Тоді Григорій Сорочан і запропонував їй продовжити навчання після 9 класу в училищі мистецтв.
Сама Женя каже, що хоче стати гарним режисером і акторкою. Вона ще з п'ятого класу відвідувала театральні гуртки у школі та Будинку культури, зіграла чимало ролей не лише на сцені свого села, а й сусідніх сіл Путильського району та Івано-Франківської області. Мама Тетяна Василівна зізнається, що вони з татом не дуже хотіли, щоб Женя зв'язувала своє життя з культурою, але з бажаннями доньки змушені рахуватися, бо вона змалку була самостійною. Так, наприклад, вона ... не ходила до першого класу. Разом з сестрою Анною, старшою за себе на 1,5 року, шестирічна Женя самотужки освоїла всю шкільну програму першого класу, тому дитину одразу зарахували до другого класу. Власне, таким же чином в таборах відпочинку "Молода гвардія" та "Артек" Женя навчилася грати у теніс, а у лікарнях освоїла шахи. Дівчина має безліч грамот за перші і другі місця у змаганнях та турнірах. Але спорт - то захоплення, а сцена - її серйозна доросла мрія.
1 вересня Женя приступила до навчання. Дороги із Яблуниці немає й понині, але люди знайшли інший шлях, як виїхати із села - через змілілу річку в Усть-Путилі переїжджають на Івано-Франківський бік, далі - на Вижницьку трасу. Цим же маршрутом батьки везли днями до міста на навчання уже студентку Женю. Дорогою дівчина сумно дивилась у вікно, за яким усе нагадувало їй нещодавні події.
- Я пам'ятатиму ці вступні екзамени завжди, - каже Женя Гаврилюк, маленька, тендітна дівчина, яка здолала 36 кілометрів дороги у горах, щоб дістатися мрії.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментувати: