Для безхатченків вуличний журнал “Просто неба” – можливість заробити і повернутись до соціуму

ЛЬВІВ, 21 травня.(Нінель Кисілевська - УКРІНФОРМ). Мудрі кажуть: від жебрацької долі не зарікайся. У більшості мешканців Львівської міської організації "Спільнота взаємодопомоги "Оселя" не було навіть такого шансу. В силу життєвих обставин - з власної чи чужої вини - вони опинились просто неба. Фінал для десятків цих людей був спрогнозований: смерть на смітнику. Проте їм пощастило потрапити у зорганізоване товариство, котре існує за власноруч зароблені кошти, допомагаючи самим собі позбутися шкідливих узалежнень, повернутися до нормального життя або хоч мати надійний дах над головою. Відтепер, вони отримали ще й шанс реального заробітку. "Оселя" презентувала в обласному центрі перший номер вуличного видання "Просто неба", яке розповсюджуватимуть безпритульні.
Як зазначила керівник ЛМГО "Спільнота" Леся Саноцька, журнал має соціально-культурне спрямування, а разом з тим привертає увагу громадськості до проблем безпритульності та соціальної несправедливості. Якщо ми зараз почуваємося краще, щасливіше, то ми в боргу перед знедоленими. Однак можна допомогти їм, не принижуючи, не кидаючи подачку, а купивши журнал. Він коштує три гривні, половину з цих коштів отримає продавець.
Таких розповсюджувачів уже є восьмеро. Вони за власноруч зароблені кошти купують у видавців журнали по півтори гривні за екземпляр і реалізують їх на вулицях обласного центру вже за 3 гривні, залишаючи собі різницю. Перший номер продавцям дали безкоштовно. Виходити журнал, який має 24 сторінки, буде один раз на місяць накладом 2 тисячі примірників. Його авторський колектив склали відомі журналісти та літератори. Цю роботу вони здійснюють безкорисливо. Залучені до творчого процесу й самі бездомні. В першому числі, наприклад, вміщений "щоденник" людини без визначеного місця проживання, записаний з його розповідей кореспондентом.
"Просто неба" - це другий проект такого типу в Україні (ще один видається в Одесі). У світі вуличні видання успішно реалізуються в 37 країнах уже протягом 15 років. Їх унікальність полягає в тому, що бездомній людині надається можливість самій заробляти на життя і зробити перший крок із соціального дна до суспільства.