Минуло більше 
двох тисяч років відтоді, як над Вифлеємськими пагорбами залунала не чувана ніколи раніше мелодія, яку вперше почули нічні пастухи, що вартували своє стадо, - "Слава Богові на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля" (Лк: 2:14). З того часу, як люди прогрішилися і на них почала чатувати смерть, Всевишній, незважаючи на моральне падіння людини, продовжує любити кожну земну душу. Творець неба і землі і всього сущого на ній вирішив ціною життя Свого Сина Ісуса Христа викупити людство з гріха і повернути йому втрачену радість і сподівання на вічне життя. Протягом багатьох століть люди чекали на сповнення Божої обітниці про перемогу добра над злом, світла - над темрявою, Божого сина - над давнім змієм-сатаною.
двох тисяч років відтоді, як над Вифлеємськими пагорбами залунала не чувана ніколи раніше мелодія, яку вперше почули нічні пастухи, що вартували своє стадо, - "Слава Богові на висоті, і на землі мир, і в людях добра воля" (Лк: 2:14). З того часу, як люди прогрішилися і на них почала чатувати смерть, Всевишній, незважаючи на моральне падіння людини, продовжує любити кожну земну душу. Творець неба і землі і всього сущого на ній вирішив ціною життя Свого Сина Ісуса Христа викупити людство з гріха і повернути йому втрачену радість і сподівання на вічне життя. Протягом багатьох століть люди чекали на сповнення Божої обітниці про перемогу добра над злом, світла - над темрявою, Божого сина - над давнім змієм-сатаною. Проте йшли роки, минали століття, а смерть продовжувала свою нищівну місію, забираючи життя у старих і молодих, багатих і бідних, здорових і хворих. Дедалі більше людей охоплювала зневіра, згасала надія на прихід Месії. Якщо ж щось і жевріло у стомлених серцях людей, то воно було перекручене, спотворене і зовсім не відповідало Божому планові спасіння людей від влади князя пітьми.
Починаючи від першої жертви, принесеної за грішника біля брами Сихему, яка вказувала на майбутнього Божого Агнця, мільйони молодих ягнят і козлят вмирали за гріхи і провини людей - хоча кров тварин не могла очистити душу грішника, але, сповідуючи свій гріх над головою ягняти, людина виявляла свою віру в Того, Хто мав померти за прогріхи і переступи людей усього світу. Люди чекали, що на землю прийде якийсь воєначальник чи полководець, який звільнить їх від гноблення і поневолення, а сам навіки запанує на їхній землі. Лише одиниці вірних продовжували довіряти Святому Письму. Такі люди були в різних країнах - на Заході та Сході, серед багатих і бідних, серед можновладців і простих пастухів. Важко сказати, чому саме бідним пастухам давньої Палестини надав Бог можливість першим побачити Спасителя в образі новонародженого Немовляти. Хіба ж могли тодішні (та й сьогоднішні!) вельможі і царі припустити, що не вони творять історію? Хіба знав тоді римський імператор Август, що, підписуючи наказ про перепис населення, він виконує волю Божу, Його незмінні пророцтва?
Неупереджена, правдива і свята історія, змальовуючи знаменну подію народження Спасителя, якому вважали за честь поклонитися небесні янголи, розповідає про те, що земним батькам Сина Божого - Марії і Йосипу - не знайшлося місця в заїзді, тодішньому готелі. Бідним людям завжди доводиться на цій землі задовольнятися найменшим, однак на них чекає велика нагорода на Небі - вічне життя. Ісус Христос прожив на землі більше тридцяти років, навчаючи, лікуючи, зцілюючи фізичні і душевні недуги. Наприкінці свого земного життя Він здійснив те, заради чого прийшов на нашу землю, - Месія узяв на свої плечі усі земні гріхи, від перворідного Адамового гріха до гріхів наших днів. Відкинутий своїм народом, зраджений одним з Дванадцятьох, прибитий римськими вояками до хреста, Він здійснив найбільший подвиг на землі - Великий План Спасіння. Він прийняв на Себе нашу смерть, Він переміг її, перекреслив підступні плани сатани і запалив свічку надії кожному, хто приймає Його як свого особистого Спасителя.
