Коли чуже хотілося б видати за своє, або Дещо про конкуренцію, закон і мораль...

У середу однією з найрезонансніших новин в Україні було повідомлення про затримання німецькою поліцією депутата Київради, голови постійної комісії з питань земельних відносин Олексія Євлаха. Власний кореспондент УКРІНФОРМу в Берліні Ганна Снігур-Грабовська зуміла поспілкуватися з цього приводу з речником Генпрокуратури Франкфурта-на-Майні Гюнтером Віттігом, який і повідомив про рішення Верховного земельного суду Франкфурта залишити пана Євлаха під вартою до вирішення питання про його екстрадикцію.

Цю ексклюзивну новину було оприлюднено на сайті Українського національного інформаційного агентства 12 січня о 17.29. А вже вночі і сьогодні зранку її блискавично підхопили інші ЗМІ. Але те, в який спосіб більшість із наших колег це зробили, нас здивувало й засмутило. Новинні сайти і газети не завдали собі клопоту зробити посилання на УКРІНФОРМ. У кращому разі обмежилися формулюванням: "як заявив одному з українських інформагентств". Начебто й не відомо їм, звідки ця новина взялася...

Якби цим "грішили" маловідомі інтернет-сайти, що живляться винятково піратством, можна було б не звертати уваги. Але ж нормами авторського права і журналістської етики знехтували ЗМІ, які вважають себе флагманами українського інформпростору. І цього вже не можна зрозуміти.

Звичайно, на всіх нас тисне конкуренція, і, можливо, в редакційній політиці окремих ЗМІ утвердилося неписане правило - за будь-яких обставин не згадувати назви інших видань та ресурсів, аби не додавати реклами. Але ж посилання на першоджерела інформації - це залізне правило журналістів усього цивілізованого світу, це основи журналістської і видавничої порядності. Тому, будемо сподіватися, що все ж витоки цієї прикрої історії не в редакційних принципах, а в недбалості когось із виконавців.

Ми свідомо не називаємо видання і ресурси, які розмістили нашу інформацію з Німеччини без посилань. Сподіваємось на совісність колег. Але і відстежуватимемо подібні факти і мовчати не збираємося.