У наші дні Різдво 
Христове зустрічають по-різному. У селах здебільшого за традиціями батьків і дідів - з кутею, дідухом, сіном, дванадцятьма пісними стравами. У місті за новими європейськими традиціями - з віночками на дверях, шоколадними зайцями та феєрверками. Однак це лише зовнішні атрибути цього Великого дня, які не відображають внутрішньої суті свята, його духовного аспекту.
Христове зустрічають по-різному. У селах здебільшого за традиціями батьків і дідів - з кутею, дідухом, сіном, дванадцятьма пісними стравами. У місті за новими європейськими традиціями - з віночками на дверях, шоколадними зайцями та феєрверками. Однак це лише зовнішні атрибути цього Великого дня, які не відображають внутрішньої суті свята, його духовного аспекту. Таке переконання на прес-конференції "Різдвяні традиції. Яким шляхом має йти Україна - їхнього консервування чи модернізації?" висловив відомий етнограф, доцент кафедри культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олексій Доля, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
За словами дослідника народних звичаїв, Різдво Христове поєднує в собі християнські та дохристиянські традиції. "Це поєднання природне", - відзначив він. Найголовнішим проявом цього свята є не зовнішній, не обрядовий, а духовний аспект. "Суть Різдва набагато глибша, ніж ми його сприймаємо. Різдво - це не тільки страви, колядки і традиції. Це свято має нести глибинний зміст радості і добра", - зазначив О. Доля. Дослідник нагадав, що колись напередодні цього дня багатші люди завжди допомагали бідним: дарували їм продукти, дрова, зерно, гроші, дітям - медяники, соловейків з тіста, солодощі. Така турбота про знедолених, зауважив етнограф, свідчить не тільки про святість намірів, а й про людинолюбство, яке є наріжним каменем християнського вчення.
